Булінг в школі: що це таке і як з ним боротися.

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника або однокласниці - є ознаками нездорових стосунків, які можуть привести до цькування - регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців та педагогів отримало спеціальну назву – булінґ.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі відсутній. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху додому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі. 

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Насильство в школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози он-лайн, образи – все це має негативний вплив на школяра та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у школі і що можна зробити аби зупинити його?

Що робити?

Жертви та булери

Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

• Фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення рухового апарату фізично слабкі.  

• Особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні.

• Особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту.

• Недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.

• Страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається оточуючими як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію.

• Відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти).

• Деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання).

• Знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні. 

• Високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення.

• Слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

Що робити, якщо дитина – агресор (булер)

Булерами ж найчастіше стають ті, хто ростуть без заборон та авторитету батьків, але в той же час їм не вистачає уваги і поваги дорослих. У більшості таких дітей – яскраво виражені нарцисові риси характеру. Їм весь час доводиться самостверджуватися за рахунок інших людей, доводити власну перевагу

За даними норвезького психолога Дана Ольвеуса, автора книги «Булінг в школі: що ми знаємо і що можемо зробити» діти, які стають булерами-переслідувачами мають такі риси:

– впевненість, що «домінуючи» і підпорядковуючи собі інших, набагато легше досягати своїх цілей;

– не вміють співчувати своїм жертвам;

– фізично сильні хлопчики;

– легко збудливі та дуже імпульсивні діти, з агресивною поведінкою.

Ініціаторами цькування також можуть бути такі діти, які:

– мріють бути лідерами у навчальній групі;;

– бажають перебувати у центрі уваги;

– мають високий рівень домагань;

– впевнені у своїй перевазі над жертвою;

– не визнають компромісів;

– агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;

– інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір;

– мають слабкий рівень самоконтролю.

Булінг завдає фізичного та емоційного болю іншим дітям. Але дитині-агресору увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ви зрозуміли, що  ваша дитина – булер, слід негайно діяти:

• Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається. З'ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як на них реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять» або «він заслуговує на це».

• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на фактах, а не на припущеннях.

• Поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносять цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

• Діти-агресори заперечують булінг так довго, наскільки можуть. Слід спокійно пояснити дитині, що її поведінка може зашкодити не лише жертві, але й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників конфлікту.

• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка – серйозна проблема, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити насильство.

• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з

• учителями, щоби впевнитись — дитина прагне змінити ситуацію.

• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може лише посилити агресію і невдоволення.

• Не слід концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, відсторонюється від почуттів іншої людини.

• Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції - почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприйняття себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• негативне сприйняття однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули в школі;

• неадекватне сприйняття реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Що потрібно знати батькам

Що конкретно можуть зробити батьки для того, щоб їх дитина не стала вигнанцем. Для того щоб запобігти потраплянню дитини до групи ризику, вони можуть порадити дитині:

– не намагатися виділятися серед інших, якщо немає для цього підстав;

– не хвалитися своїм матеріальним становищем, батьками, сучасними гаджетами;

– не зазнаватися і не задиратися, не показувати свою перевагу над іншими;

– не ябедничати і не підлизуватися до вчителів;

– не ігнорувати «рішення» класу, якщо вони не суперечать моральним нормам не пливти проти течії свого «колективу»;

– не давати приводу для приниження почуття власної гідності;

– не демонструвати свою фізичну силу;

– більше не показувати свою слабість.

Можна порадити своїй дитині також:

– знайти спільну мову з кожним учнем у класі;

– відшукати собі друга серед ровесників, а краще не одного;

– запрошувати однокласників у гості;

– не намагатися завжди перемагати у своїх суперечках з ровесниками;

– навчитися програвати і поступатися, якщо дитина справді не права;

– навчитися поважати думку своїх однокласників.

Якщо профілактичні заходи не допомогли і дитина все ж стала жертвою булінгу, батьки повинні:

– звернути увагу на те, що трапилося з дитиною і контролювати ситуацію;

– спробувати зрозуміти справжню причину того, що сталося з дитиною;

– переконатися, що дитина дійсно стала жертвою шкільного булінгу;

– повідомити про це вчителя і шкільного психолога;

– спільно з дитиною та працівниками школи спробувати знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;

– якщо дитина була дуже налякана і приголомшена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;

– при важких переживаннях стресу спробувати перевести дитину до іншого класу або навіть школи.

У житті кожного з нас виникають проблеми, подолати які поодинці важко, а деколи – неможливо. Важливо, щоб в такий момент поряд опинилися люди, здатні не просто вислухати і зрозуміти, але і надати дієву допомогу.

ТЕЛЕФОНУЙ!

ТЕБЕ ВИСЛУХАЮТЬ! ЗРОЗУМІЮТЬ! ПІДТРИМАЮТЬ!

Режим роботи психологічної служби

 НВК «Мишковицька ЗОШ І-ІІІ ст.- ДНЗ»

Щодня (крім вихідних): 08.30 – 17.00 год.

Пам’ятка учням

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.

2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.

3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він - з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують вашу гідність.

5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.

6. Не вірте у погрози з боку кривдників.

7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.

9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може податі до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне»

10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло».  Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.

  

Пам’ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа Ії належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.

3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.

4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.

5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.

6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій ті вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.

11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Все в твоїх руках

Колись давно на півдні Африки жив розумний. Але дуже пихатий вождь. Увесь день  його складався з приміряння вишуканого вбрання та розмов із підданими про свій розум. Так минали дні за днями, роки за роками… Аж ось прокотилася країною чутка, що в пустелі з’явився мудрець. Дуже розлютився вождь:»Як можна називати якогось там старця найрозумнішою людиною у світі!?», але нікому свого обурення не показав, а запросив мудреця до себе…

І ось настав день зустрічі. Зібралося усе плем’я, щоб послухати найрозумніших людей світу. Вождь сидів на високому троні й тримав у руках за спиною метелика. До нього підійшов невеличкий худорлявий чоловік, привітався й сказав, що готовий відповісти на будь-яке запитання. І тоді, недобре посміхаючись, вождь сказав:

«Скажи-но мені, що я тримаю в руках, живе чи мертве?».

Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Усе в твоїх руках».

         Шукаємо шляхи уникнення насилля разом

 Що таке насильство?

Подумаймо разом – яка в тебе сім'я?

Чи виникали в Тебе думки, що декому щастить з батьками? Це  стосується не фінансового добробуту, а теплих, людяних стосунків між батьками і дітьми…

Он у Сергія батьки – завжди вислухають, дадуть відповіді на питання… Брат старший захищає, з уроками допомагає… Радісно додому йти…

А в тебе? Черговий «розбір польотів» із сердитими батьками? Терпіти образи братів та сестер? Після того почуваєшся нещасним, розчавленим. Та не поспішай з висновками. Може Ти перебільшуєш і у твоїй сім'ї не все так погано? Але як розібратися, чи прискіпування рідних – піклування чи суцільна несправедливість або жорстокість? Поміркуймо разом.

Які існують різновиди насильства

Фізичне – це застосування дорослими сили: побої, ляпаси, стусани, удари ногами, дряпання, завдавання опіків, душення, щипання, брутальне хапання, удари кулаком, жбурляння в людину предметів, смикання за волосся або його виривання, викручування, заламування рук, позбавлення свободи, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, що може призвести до смерті, порушень фізичного, психічного стану.

Економічне – позбавлення Тебе майнових прав або обмеження в них, відмова в коштах на їжу, теплий одяг, засоби гігієни чи ліки, витрачання сімейних грошей однією людиною (на алкоголь, тютюн та інше), яка прирікає родину на голод і злиденне існування.

Психологічне (емоційне)- навмисне приниження честі й гідності, яке спричинює образу, страх, невпевненість у собі. Це лайка, крик, прокльони, придумування образливих прізвиськ, залякування, образливі жести, брутальність стосовно дорогих Тобі людей, завдавання шкоди домашнім тваринам, яких Ти любиш. Це також нищення, приховування, пошкодження цінних для Тебе речей, брутальна критика дій, думок, почуттів, звинувачення Тебе в усіх проблемах, заборона висловлюватись. Сюди ж належать погрози вигнати з дому, здати в дитячий будинок, психіатричну лікарню, міліцію чи в’язницю, вчинити самогубство нібито через Тебе.

Сексуальне – будь-яка сексуальна поведінка, що нав’язується проти твоєї волі: інцест (статеві стосунки з батьками), сексуальні дотики, нав’язування перегляду відповідних телепрограм і фільмів тощо.

Ти маєш право на життя без насильства!

Ти маєш право на особисті почуття, друзів, думки, секрети, повагу, власну думку. Ці права є в Тебе від народження, отже не важливо, скільки Тобі років – Ти ЛЮДИНА. Забезпечити їжею, одягом, навчити доглядати за собою,  піклуватися про Тебе в разі хвороби – обов’язок дорослих. На Твою любов до матері (батька) мають зважати, навіть якщо родина неповна чи Ти живеш з вітчимом (мачухою). Ніхто не має права Тебе гнобити - ні рідні батьки, ні опікуни.

Чому треба поводитись без насильства

Зупинімо насильство самі, у собі. Бо насильство – це не круто. Це огидно. Розв'язує суперечки кулаками лише слабка людина. Завдаючи болю іншим, вона принижує передусім саму себе. Якщо Тебе щось розлютило – витримай паузу, заспокойся, а потім вступай в перемовини. Допомога, добро, тепле слово – це рух уперед, це нові друзі та подруги. Це підтримка в майбутньому в будь-якій скрутній ситуації. Це гарний настрій у Тебе й людей навколо. Це запорука успіху в особистому та професійному житті.

Насильство чи дисципліна?

Насильство в сім'ї – це будь-які навмисні дії, що завдають шкоди фізичному, психічному, моральному здоров’ю та порушують закон; це система поведінки, а не окремий випадок. Під час розв’язування важливих проблем діти з родин із насильством не мають права на власну думку. Насильство і дотримання дисципліни – не одне й те саме. Успішні люди виростають у сім’ях, де встановлено високі вимоги: підтримувати порядок удома, розумно організовувати своє дозвілля, добре поводитися. Попроси батьків встановити й пояснити внутрішні сімейні правила – тоді знатимеш, за що і чи справедливо Тебе карають. Хай вкажуть на помилки, розтлумачать, чого від Тебе вимагають, якої поведінки очікують, а чого не дозволяють. Не перекладай на батьківські плечі того, що цілком зможеш зробити сам. Дратує, коли старші звертають увагу на те, як і що поїв, що вдягнув, чи не забруднив одяг, не отримав зауважень, а не цікавляться настроєм? То розкажи про те, що Тебе по-справжньому хвилює. Сам прийди з проханням: «Подумаймо разом». Може батькам бракує саме такого контакту? А якщо все це не допомагає? Якщо Ти бачиш старших не здатними ні на що, крім вибухів гніву?

Чи є Ти жертвою насильства?

Якщо в сім'ї Тебе:

• принижують, ображають,
• б’ють, штовхають,
• позбавляють їжі, житла, пошкоджують майно,
• примушують до небажаних сексуальних стосунків:
• Ти є жертвою домашнього насильства.

 Обов'язково звертайся за допомогою.

 Обміркуй, як уникнути насилля або знайти шлях до примирення.

Куди звернутися людині, яка зазнала насильства в сім'ї?

Звернися за допомогою до вчителя, якому довіряєш або до шкільного психолога.

Особа, яка постраждала від насильства в родині, може звернутися:   

 на Національну «гарячу лінію» (з 09.00 до 20.00) з питань протидії насильству та захисту прав дитини,  отримати допомогу   за телефоном 08005003350 (усі дзвінки в межах України безкоштовні)