Показ дописів із міткою для батьків. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою для батьків. Показати всі дописи

субота, 10 жовтня 2026 р.

ЯК ПРАВИЛЬНО СПІЛКУВАТИСЯ З ПІДЛІТКАМИ



❣️Народження дитини — це щастя для кожної родини. Ти опікуєшся, підтримуєш у всіх починаннях, радієш, що таке янголя охоче ділиться своїми думками, переживаннями та мріями.
💚Але в один момент, ти навіть не можеш зрозуміти, у який саме, твоє янголя вже не радує тебе усмішкою, а постійно кричить та закривається в кімнаті. І дізнатися, про що воно думає чи мріє, вже геть нереально.
💚Пубертатний період у кожної дитини може початися у різному віці. Це залежить від генетики, але в середньому у дівчат це 10-13 років, у хлопців — 11-15 років. Ні для кого не секрет, що дівчата випереджають хлопців у фізичному розвитку. Саме в цей період треба «нагострити вухо» і слідкувати за зміною поведінки своєї дитини.
💚Підліток переживає фізичні зміни — це для нього шок. Всі його однокласники також проходять крізь це, і в їхньому маленькому соціумі починають формуватися нові групи, критерії оцінювання, авторитети. 💚Підлітки мають дуже тонку та делікатну психіку, будь-яке неправильне зауваження чи образа можуть надовго закріпитися у його пам’яті і стати породженням комплексів та психологічних травм. Тому головне — не тиснути на підлітка у спілкуванні.
💚Варто пам’ятати, що підліток — вже не дитина, а майже доросла особистість.
Треба не вказувати, що йому робити, а запитувати його думку з будь-якого приводу. Потрібно потихеньку уводити його в доросле життя. Таким чином батьки показують, що довіряють своїй дитині і її думка важлива для них.
💚 Весь підлітковий період відбувається становлення дитини як особистості.
🔰Яким чином це відбувається? ✅Дитина це маленька копія своїх батьків.
✅Як поводять себе батьки, так само і буде поводити себе дитина. Це все відбувається не свідомо, завдяки дзеркальним нейронам в нашому мозку, які копіюють поведінку інших людей.
✅Дзеркальні нейрони — нейрони головного мозку, які збуджуються як при виконанні певної дії, так і при спостереженні за виконанням цієї дії. Ці нейрони можуть бути задіяні у розумінні дій інших людей і у вивченні нових навичок шляхом наслідування.
✅Перш ніж налагоджувати стосунки з дитиною-підлітком, батькам треба спочатку розібратися в собі.
✅Часто батьки самі відштовхують своїх дітей. Вони мають свої особисті проблеми, травми дитинства, тривоги, страхи та хвилювання.
✅І коли дитина хоче чимось поділитися, батьки переносять свої хвилювання на дитину, навантажують її своїми проблемами, і вона вже ні про що не хоче говорити.
✅Тож батькам спочатку треба знайти контакт із собою. Навіть, коли батьки з підлітками звертаються до психолога, то на сеанси ходять окремо батьки і окремо діти, і професіонали працюють з кожним окремо.
✅Батьки також мають свої травми, і також виросли в неідеальному світі, тому намагатися зробити ідеальну дитину — нереально.
💚Щоб дитина почала вам відкриватися, до неї треба проявляти справжній інтерес. Показувати, що вам дійсно цікаве життя підлітка.
✅Не просто перевіряти щоденник та цікавитися шкільними подіями, а й інтересами дитини. Дізнатися про її улюблені книги, фільми, заняття, шкільні предмети, погляди на життя та інше, що може розкрити для вас вашу дитину.
✅Але головне при цьому не порушувати особистих кордонів, тобто в дитини має бути особистий простір.
🔰Найголовніші помилки у спілкуванні з підлітками: знецінення, звинувачення, критика.
✅не знецінювати. Коли дитина каже, що погано себе почуває, особливо морально, що вона нервує, хвилюється, їй неспокійно на душі, не варто закривати на це очі. Особливо не треба казати: «Які у твоєму віці можуть бути проблеми? Випий чай з м’ятою, заспокойся і все пройде».
Ні, не пройде. Таке ігнорування проблеми може призвести до небезпечних наслідків.
✅Не звинувачувати. Якщо дитина щось скоїла погане або принесла зі школи низьку оцінку, не 12, а 8, то треба їй пояснити, що 8 це також нормально, і що це не сильно впливає на життя дитини.
Коли ж батьки звинувачують дитину, що треба було заробити 12, і внушають їй думку, що вона має бути відмінником – це призводить до розвитку комплексів і заниженої самооцінки.
✅Не критикувати. Неконструктивна критика, типу: «Ти це не так зробив», «Ти це не так поклав» або ж «Ти винний у тому, що все пішло не так» дає підлітку сильне почуття провини.
Це закріплюється у підсвідомості так сильно, що решту свого життя людина почуває провину за все: не так подивилася, не те сказала, не так зробила завдання від керівництва ….
Використано матеріали Леся Данилюк

понеділок, 23 жовтня 2023 р.

Як пояснити дитині, що потрібно бути добрими в Інтернеті?

 Діти часто жартують один над одним, не усвідомлюючи, що це може комусь нашкодити😔 


Тому дорослим важливо донести, що коментарі та образливі повідомлення в Інтернеті несуть таку саму шкоду, як і в реальному житті!


❕Необхідно навчити дитину бути доброю та чуйною до інших онлайн, як і в реальному житті. Поясніть, що якщо вона побачила в соцмережах щось цікаве і класне на її думку, то це можна підтримати. А якщо якийсь контент не подобається, але він нікому не шкодить — не варто реагувати взагалі. Водночас якщо дитина побачить, що хтось поширює контент, який може загрожувати іншим — варто повідомити дорослих та поскаржитись на вміст.


👇Ділимося прикладами, як варто поговорити про це з дитиною.







вівторок, 17 жовтня 2023 р.

Як налаштувати дитину на підготовку домашнього завдання?


1️⃣ Під час підготовки важливо відкласти ґаджети з поля зору.

2️⃣ Для розуміння обсягу роботи складіть разом з дитиною план підготовки уроків. Нехай школяр відчує свою самостійність в тому, з якого предмету/завдання йому краще почати, а яким завершити роботу.

3️⃣ Заплануйте невеликі перерви, в яких дитина зможе переключитися. Однак організуйте їх чітко обмеженими в часі, щоб вивчення уроків не тривало цілий вечір.

4️⃣ Визначте дедлайн, який позначить час завершення підготовки домашнього завдання. Дитина зможе спланувати заняття своїми справами.

5️⃣ Дотримуйтеся графіку та режиму. Організм дитини адаптується і буде налаштовуватися на навчальну діяльність у визначений час.

6️⃣ Розвивайте самостійність! Уникайте бажання допомогти/зробити швидше у ситуаціях, де дитина може справитися сама.

7️⃣ Замість глобального контролю можна спробувати варіант нотаток-нагадувань з інструкціями або підказками, які можуть бути в полі зору.

8️⃣ Не чіпляйте дитині ярликів типу «лінтюх», «дурень», «невдаха». Дитині легше відповідати озвученому стандарту, ніж доводити протилежне.

9️⃣ Якщо дитина потребує підтримки — дайте її. Це можна зробити, для прикладу, словами: «Скоро в тебе все вийде без моєї допомоги», «В тебе класно виходить» або «Ти молодець».

🔟 Уникайте крику та сварок. Нічого іншого, крім страху перед помилкою це не дасть. Помилятися і виправляти помилку — найуспішніший шлях до засвоєння інформації.

1️⃣1️⃣ Фізична активність, повноцінне харчування, достатньо сну — союзники у продуктивності дитини. Подбайте про це!Демонструйте щиру цікавість. Тому що мотивація ґаджетами за виконану домашню роботу або грішми за хорошу оцінку знецінює процес навчання та здобування знань як такий. А коли дитина із захватом ділиться здобутими фактами, а дорослому щиро цікаво — це саме та родзинка, яка змусить дитину бути допитливою.

Фрази, які має чути ваша дитина










 

Говоріть зі своїми дітьми!


 

четвер, 15 червня 2023 р.

Синдром дефіциту уваги та гіперактивність

 Як батькам допомогти дитині з СДУГ?


Повинні бути чіткі правила, рамки, режим дня, і вони не повинні змінюватися кожного дня. У комунікації потрібно дочекатися контакту «очі в очі» і говорити чітко і конкретно, особливо з маленькими дітьми. Ваші розлогі нотації, аргументи - для дитини абстракція, вона їх не розуміє і не чує. Наприклад, замість «прибери, наведи порядок» потрібно говорити «прибери іграшки в цей ящик». Простір, в якому живе дитина, має бути упорядкованим, речі повинні лежати на одних і тих же місцях. Потрібно просити дитину дотримуватися цього порядку і хвалити, якщо у неї виходить.


Хорошу поведінку потрібно стимулювати, на поганій не акцентувати увагу. Слід зосередитися на сильних сторонах дитини, якщо вона любить футбол, то давайте їй цим займатися. Вивчайте щось нове через те, що цікаво і вже відомо дитині. Наприклад, якщо вона любить динозаврів, то кольори можна вчити розмальовуючи їх.


Діток, і не тільки емоційно лабільних, але всіх, потрібно готувати до перебування поза домом. Всім хочеться вау-ефекту, сюрпризів, але дітям з СДУГ вони небажані. Якщо ви йдете на день народження або в лікарню до лікаря, то потрібно розповісти, що її чекає. Наприклад, до лікаря можна привести свого «хворого» зайчика, прийти з дитячим набором лікаря. Тоді дитина легше йде на контакт з лікарем і охоче включається в гру, їй не так тривожно. Всі ми, і дорослі в тому числі, боїмося невідомості. Якщо дитина приходить в нове місце з чимось своїм, вона відчуває себе безпечніше і спокійніше. Крім того, хочу зазначити, що в турботах про дитину (а мова йде про гіперактивну дитину) батьки забувають часто про себе. Батьки особливих діток виснажені, це важка робота без вихідних. І часто такі дітки - тільки на мамі, в той час як тато на роботі. Необхідно планувати час для себе, розподіляти обов'язки, просити допомоги бабусь чи няні. Емоційно та фізично виснажена мама не найкращий приклад та помічник для дитини.



понеділок, 17 квітня 2023 р.

Про «відреагування» страху і тривоги агресією


Вчора ввечері ми гуляли з сім'єю. Поруч з нами дівчинка їхала на самокаті, тато притримував кермо. Перед дорогою дівчинка зробила хибний рух і впала. Тато, допомагаючи їй піднятися, накричав на неї.

Наша дочка подивилася на мене здивовано.

- Ти не зрозуміла, що сталося? Тато зараз кричав на дівчинку не від злості, а від страху. Це виглядало, як злість. Але тато дуже злякався. Для батьків найстрашніше, коли з дітьми щось відбувається. І в цей момент ми часто діємо дивно. І діти часто, коли їм страшно, б'ються. Звичайно, не можна кричати і бити дітей ні від злості, ні від страху. Це не правильно. Ми з татом дуже намагаємося так себе не поводити ... вибач, якщо коли-небудь зробимо так само. Потрібно було допомогти дівчинці і сказати про те, щоб була уважніше перед дорогою? Якби її тато міг дуже швидко заспокоїтися, він би так і зробив.


Я так часто спостерігаю страх, тривогу, паніку, яка проявляється як агресія. Відреагування страху і тривоги агресією.

Коли дитина хворіє, коли є загроза безпеці - під впливом кортизолу - ми «діємо», реагуємо - але в стресі наш «розумний» мозок вимикається. І ми «розряджаємося» часто не в реальній допомозі і контакті, а в сварках з партнером або, наприклад, часто спостерігала, як при зустрічі з загубленою дитиною батьки на неї накидалися з криком і ляпасами.

У будь-якій ситуації дитина засвоює досвід свідомо і несвідомо.

Наприклад:

- Чи можна розповідати батькам про складнощі або неприємності?

- Я в усьому винен.

- І ось це, абсолютно неочевидне - досвід турботи, змішаної з агресією. Те, що формує толерантність до насильства, то, що не дозволяє вчасно розпізнати відносини, з яких потрібно бігти.


Про що я нагадую собі і прошу пам'ятати батьків:

1. Впевнена, що ми можемо витримати напругу, ми можемо дати підтримку дітям. (Ми можемо вчитися для швидкої стабілізації: хоч ставити собі хрестики фломастером на руці, надягати яскраві браслети, щоб привертали увагу, напрацьовувати практики, які б заміняли звичні реакції).

2. Підтримка почуттів - перед будь-яким вихованням. Спочатку нам важливо сказати: «Ти злякалася? Сильно болить? Ми вже разом. Ти в безпеці. Я з тобою". (Коли ми це щиро вимовляємо - дитина може сильніше почати плакати)

Це те, що дає нам можливість бути в відносинах. Зберігати відносини. Це те, що залишається у нас після всіх важких ситуацій - відчуття близькості і контакту. "Я з тобою". Всі ці слова і  досвід підтримки, потім будуть підтримувати вже дорослу дитину, її внутрішнім голосом, стануть її «самопідтримкою».

3. Говоримо про те, що важливо змінити. Не про те, що було неправильно. А про те, ЯК би було правильно.

4. Ми ж пам'ятаємо, що в будь-якому освоєнні нового - буде інерція в реакціях. І природно, що ми будемо зриватися, особливо, коли втомилися. Якщо ми не стрималася, якщо відреагували агресивно - важливо пояснити дитині, що нам, насправді, було дуже страшно за неї. Тому що вона - її безпека, здоров'я, найбільша цінність. І ми вчимося реагувати по-іншому. Як і дитина весь час вчиться.

Добрих дорослішань і сил всім.


Світлана Ройз



середа, 5 квітня 2023 р.

Прив'язаність між мамою і дитиною

 Прив’язаність між мамою і дитиною


- це те, звідки походить самостійність, дорослість і впевненість у собі у дорослої людини.

Вчені наполягають, що відчуття прив’язаності настільки важливе для дитини, що нічим не поступається споживанню їжі.

Науковці розподілили прив’язаність на 6 рівнів. 

1️⃣ рівень. Прив’язаність через відчуття.

 Відбувається через взаємодію з мамою у перший рік життя дитини. Важливими для малюка є мамина турбота, дотики, погладжування, запах, голос. Вважається, що це базова та найважливіша з усіх прив’язаностей.

 2️⃣ рівень. Прив’язаність через схожість.

Діти від 1-2 років намагаються копіювати поведінку батьків і через це заявляють свій зв’язок із «своїми» дорослими. Імітування інтонаціиї, ходи, дій батьків дитиною говорить про те, що дитина зрозуміла - щоб відчувати прив’язаність до мами, можна бути схожою на маму.

3️⃣ рівень. Прив’язаність через вірність і належність.

В 3 роки - батьки відчуваються для дитини як власність. «Мій тато», «моя мама». Бути прив’язаним - значить володіти тим, що для тебе найдорожче.

4️⃣ рівень. Прив’язаність через особисту важливість і значущість.

Приблизно у 4 роки дитина намагається бути особливою для тих, ким дорожить. Якщо батьки чимось незадоволені, то дитина намагається якнайшвидше отримати схвалення від батьків, стає слухняною і слідує усім правилам.

5️⃣ рівень. Привязаність через любов.

У період, коли дитині 4-6 років, батьки отримують найбільшу кількість листівок із зізнаннями у коханні, сердечок та інших любовних малюнків. 

Емоції дитини стають більш насиченими. Вже немає потреби, щоб батьки були безперервно з дитиною. Дитина може дарувати батькам любов у відповідь.

6️⃣ рівень. Прив’язаність через пізнання.

Дитина дорослішає і вже не намагається бути схожою на батьків. Навпаки, у дитини з’являються свої таємниці. І дитина хоче ділитися ними зі своїми батьками, хоче щоб її зрозуміли і не осуджували. Так виникає психологічна прив’язаність. 


Вказані 6 рівнів прив’язаності запропоновані Гордоном Ньюфелдом, канадським психологом. 

Якщо проживати зі своєю дитиною усі рівні прив’язаності, то дитина буде вам довіряти, переймати сімейні цінності, відверто спілкуватись і охоче прислухатися до всіх порад.

Якщо ж батькам не вдалося побудувати надійну прив’язаність, то дитина буде шукати її з іншими дорослими або однолітками. 

Ніколи не пізно будувати стосунки із своєю дитиною. Можливо буде складно і незрозуміло. У цій делікатній справі допомогу завжди може надати психолог.



  © PsyCenter