Як батькам допомогти дитині з СДУГ?
Повинні бути чіткі правила, рамки, режим дня, і вони не повинні змінюватися кожного дня. У комунікації потрібно дочекатися контакту «очі в очі» і говорити чітко і конкретно, особливо з маленькими дітьми. Ваші розлогі нотації, аргументи - для дитини абстракція, вона їх не розуміє і не чує. Наприклад, замість «прибери, наведи порядок» потрібно говорити «прибери іграшки в цей ящик». Простір, в якому живе дитина, має бути упорядкованим, речі повинні лежати на одних і тих же місцях. Потрібно просити дитину дотримуватися цього порядку і хвалити, якщо у неї виходить.
Хорошу поведінку потрібно стимулювати, на поганій не акцентувати увагу. Слід зосередитися на сильних сторонах дитини, якщо вона любить футбол, то давайте їй цим займатися. Вивчайте щось нове через те, що цікаво і вже відомо дитині. Наприклад, якщо вона любить динозаврів, то кольори можна вчити розмальовуючи їх.
Діток, і не тільки емоційно лабільних, але всіх, потрібно готувати до перебування поза домом. Всім хочеться вау-ефекту, сюрпризів, але дітям з СДУГ вони небажані. Якщо ви йдете на день народження або в лікарню до лікаря, то потрібно розповісти, що її чекає. Наприклад, до лікаря можна привести свого «хворого» зайчика, прийти з дитячим набором лікаря. Тоді дитина легше йде на контакт з лікарем і охоче включається в гру, їй не так тривожно. Всі ми, і дорослі в тому числі, боїмося невідомості. Якщо дитина приходить в нове місце з чимось своїм, вона відчуває себе безпечніше і спокійніше. Крім того, хочу зазначити, що в турботах про дитину (а мова йде про гіперактивну дитину) батьки забувають часто про себе. Батьки особливих діток виснажені, це важка робота без вихідних. І часто такі дітки - тільки на мамі, в той час як тато на роботі. Необхідно планувати час для себе, розподіляти обов'язки, просити допомоги бабусь чи няні. Емоційно та фізично виснажена мама не найкращий приклад та помічник для дитини.
